Em Am H7 Em
Йшли селом, йшли селом партизани,
Em D G
По землі українській, невільній землі.
C E7 Am
І у кожного зброя була за плечами, |
Em Am H7 Em |
І у кожного смуток і біль на лиці. | (2)
Біль і смуток за всю Україну,
Та за спалені хати і зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну, |
Але їм вже не було дороги назад. | (2)
Бо дорога назад - це неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед - і здобудемо волю, |
України своєї ми вірні сини. | (2)
Хтось з них пісню завів, і вона пролунала
На всі гори Карпати, на весь рідний край,
Щоби знали усі - Україна повстала! |
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай! | (2)
І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекається рідна сім'я.
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими, |
Пам'ятай їх завжди, українська земля. | (2)
Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю.
Пам'ятай лихоліття страшної війни.
Бо настане той день, що до рідного краю |
Ще злетяться твої, Україно, сини. | (2)
Ще злетяться твої, Україно, сини.
=======================================================
Акорди (варіант 2, надав Vlodko)
Am E Am
Йшли селом, йшли селом партизани,
Am G C
По землі українській, невільній землі.
F A7 Dm
І у кожного зброя була за плечами,
Am E Am
І у кожного смуток і біль на лиці.
(С.Чарнецький, музика народна)
Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Виступали стрільці січовії у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
А ми тії московські кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці січовії з москалями тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
. Ми сьогодні сюди не запрошені,
не чекали нас тут.
Машингвери свої запорошені
нам не випадуть з рук.
Приспів:
Машингвери, Штурмгевери,
відкривай, мерзота, двері!
Ми прийшли вже, гейя, гойя.
Кров схолоне, буде лятись.
Хтось зависне на гілляці.
Ми прийшли вже, гейя, гойя.
2. Ми питаєм, можливо, останній раз,
хто боївку продав.
Чи не має часом серед смертних вас,
хто запроданцем став?
3. За боївку наварено, змелено,
але зрадник мовчав.
За вікном на горісі зеленому
вітер ноги гойдав
Гей, відчиняйте до свободи браму,
Кров’ю свячені золоті ключі.
Вулицями Лева веде свою кохану
Хлопець із лісу — місяць на плечі.
Гей, не страшна нам ворогова страта,
Гей, озовися, Батьку у віках.
Хлопець із лісу гуляє — нині свято,
Хлопець гуляє на семи вогнях.
Раз, два, три, хлопці із лісу,
Раз, два, три, ми іще живі,
Раз, два, три, ворогів до біса,
Лиш одна свобода на землі.
Раз, два, три, хлопці із лісу,
Раз, два, три, ми іще живі,
Раз, два, три, ворогів до біса,
Лиш одна Вкраїна на землі.
Гей, сотня «Лева» піднімає чари,
Гей, сотня «Лева» з чистої роси,
Хлопець гуляє — нині своє свято,
На руках у хлопця — вірний син.
Гей, не страшна нам ворогова страта,
Гей, озовися, Батьку у віках.
Хлопець із лісу гуляє — нині свято,
Хлопець гуляє на семи вогнях.
Раз, два, три, хлопці із лісу,
Раз, два, три, ми іще живі,
Раз, два, три, ворогів до біса,
Лиш одна свобода на землі.
Раз, два, три, хлопці із лісу,
Раз, два, три, ми іще живі,
Раз, два, три, ворогів до біса,
Лиш одна Вкраїна на землі.
Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носить твій син і нехай пам'ятає про нас".
Приспів:
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,*
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.**
І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Приспів:
Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля. (x2)
Там, десь далеко на Волині,
Створилась армія УПА,
Щоби воскресла Україна |
І завітала слобода. |(2)
Горіли села і містечка,
Бійці боролись ніч і день.
В перших рядах бійців-героїв
Згинув Іваків наш Василь.
Прощай, герою України,
Прощай, наш друже дорогий.
Твої діла нам незабутні, |
А твій наказ для нас святий. |(2)
Сестра в селі рідненька плаче,
Щодня виходить за село:
Чи не приїхав брат до дому?
Чи не побачить ще його?
Не плач, сестричко, не журися,
Поглянь у синю далечинь.
Твій брат помер, та жити буде |
В піснях майбутніх поколінь. |(2)
Ми вище прапор піднімемо,
Тризуб повернем до чола
І крикнем "Слава! Слава! Слава Україні!" |
Так, щоб здригнулася земля! |(2)
Am E7 Am-G C
Буде нам з тобою що згадати
C G7 C
Після довгих збавлених ночей.
A7 Dm
Вивчив я далекий звук гармати
G E7 Am
І тривожний блиск твоїх очей.
Твої очі – квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг.
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових?
Будуть стрільна розриватись глухо
І дрижати в вибухах земля.
Вийдеш ти в ту сторону – послухай
Де в багряних полум’ях поля.
І почуєш грізну борню волі,
І вкриється кров’ю битий шлях.
Будуть хлопці йти суворо-чолі
В сіруватих, наче ніч, рядах.
І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав.
І напевно ти тоді згадаєш,
Хто любов і мужність поєднав.
Ти повертаєшся в село,
Його неначе не було.
Тут кожне згарище священне.
А в місті розкопали рів,
А в нім - тіла, і на горі -
Твої батьки і наречена.
Викопуєш і чистиш кріс,
Ідеш з повстанцями у ліс,
Стежею кінно і оружно.
Ракета вгору йде - "Алярм!"
Оце вона - твоя зоря,
Недовга, а яка ж ясна.
Хорунжий, хорунжий.
Пізнаєш шлях, побачиш ціль.
До сповнення обітниці
Покличуть Бог і Україна.
І славний двоколірний стяг
Засяє у твоїх руках
Дороговказом по руїні.
Незримий кулемет заграв
Мелодію нічних заграв,
Життя без помсти осоружне.
І ні Варшава, ні Москва
Не ствердять тут свої права.
За це ти покладеш життя.
Хорунжий, хорунжий.
Нащадок підлого раба,
Який кричить тобі: "Ганьба!"
І марить більшовицьким "раєм",
Не встигне кинутись назад,
Ти кільцями ручних гранат
З життям заручини зіграєш.
Кохання не заступить шлях,
Тобі роковано в зірках,
Ніхто не втримається поруч.
Самотній легше йде у бій,
Собі лишаючи набій.
До вимаршу вперед
І вгору, і вгору.
В обличчях блазнів грає лють,
І вдови зрадників плюють
При згадці імені твого, недармо.
Їм ріжуть слух твої пісні
І все ввижається вві сні
Прихід московського жандарма.
Та чути крок нових полків,
Юнацькі погляди палкі
Доводять, що не вмерла мужність.
До звіту правді "вправо глянь!"
Герою визвольних змагань,
Повінчаний із майбуттям
Хорунжий, хорунжий.
Ой у лісі, на полянці стояли повстанці
Посходились до потічку вмиватися вранці | (2)
Котрі хлопці повставали, котрі іще спали
Більшовицького нападу тай не сподівались | (2)
Кулемети терескочуть, мов ті навіжені
Крикнув сотник Соловейко: "Хлопці я ранений!" | (2)
Упав козак, упав орел, упав Соловейко
Крикнув: "Слава Україні! Будь здорова ненько!" | (2)
"Будь здорова чорноброва і ти рідна нене,
А ти славна Україно не забудь за мене" | (2)
Ой у лісі, на полянці стояли повстанці
Посходились до потічку вмиватися вранці
Гей, зі Львова до Мукачева,
З Мукачева до Києва, -
Кожен теє буде знати,
Що значить Січових Стільців зачіпати.
На далекій скрізь чужині
І на славній Україні, -
Кожен теє буде знати,
Що значить Січових Стільців зачіпати.
На Маківці, чи на Липі,
Над Дністром, чи вже на Стріпі, -
Кожен теє буде знати,
Що значить Січових Стільців зачіпати.
Як москаль нас нападає,
То розбитий все вертає, -
Кожен теє буде знати,
Що значить Січових Стільців зачіпати.
Клич, що знає наша лава:
"Є Українська держава !", -
Кожен теє буде знати,
Що значить Січових Стільців зачіпати.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
Там, під Львівським замком старий дуб стояв. |
А під тим дубочком партизан лежав. | (2)
Він лежить, не дише, він неначе спить,
Він лежить, не дише, він неначе спить. |
Золоті кучері вітер шелестить. | (2)
Над ним стара мати стомлена стоїть,
Над ним стара мати стомлена стоїть. |
І до свого сина тихо говорить: | (2)
"Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Сину ж ти мій, сину, дитино моя, |
Були б тя не вбили, якби не війна. | (2)
Було вас у батька п'ятеро синів,
Було вас у батька п'ятеро синів; |
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій. | (2)
Як ти був маленький, батько воював,
Як ти був маленький, батько воював - |
Він за Україну голову поклав!" | (2)
Я ж тебе кохала, я ж тя берегла
Я ж тебе кохала, я ж тя берегла |
-А тепер могила тут буде твоя. | (2)
А позаду неї отаман стоїть,
А позаду неї отаман стоїть. |
З повним жалю серцем, тихо говорить. | (2)
Не плач стара мати, син героєм став,
Не плач стара мати, син героєм став. |
Він за Україну голову поклав. | (2)
Він за Україну, за свій рідний край,
Він за Україну, за свій рідний край. |
Щоб по Україні не ходив москаль. | (2)
Тече річка Тиса, в ній мoскалська кров,
Тече річка Тиса, в ній москaлська кров. |
Москалів ми били, будем бити знов! | (2)
Висока могила, хрест березовий,
Висока могила, хрест березовий. |
А на тому хресті Тризуб золотий. | (2)
Ой чути, чути стріли гармати,
Ой чути, чути як гудуть,
А битим шляхом на Україну |
Молоді партизани йдуть. | (2)
Прощала мати своєго сина,
А брат прощав свою сестру,
Молодий стрілець прощав дівчину, |
Як від'їжджав на чужину. | (2)
Подав рученьку: Бувай здорова!
А єї сльози потекли.
Не плач дівчино тай не журися, |
Може повернусь ще колись. | (2)
А може згину в бою від кулі
То ти про мене спом'яни.
Не плач дівчино тай не журися, |
Но щиро Богу ся моли. | (2)
А звідси їдуть стрільці січові,
А звідтам їде москальня.
Вдарила куля стрільця у груди, |
Він повалився із коня. | (2)
Потекла кровця аж доріженькою
І поросила всю траву.
А товариші похоронили |
І висипали могилу. | (2)
І поставили хреста з берези,
А сотник напис написав,
Що в тій могилі спочив навіки |
Молодий стрілець-партизан. | (2)
Україну, як попіл, забуття засипає
І не чути уголос їхніх звань та імен.
Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,
Хто вустами торкнеться шовку ваших знамен.
Ви носили в петлицях ясно-сині блавади,
Ви плекали у серці до Вкраїни любов.
Ех, стрільці січовії, є за що помирати,
Є за що проливати ворогів наших кров.
Вже Господь не відверне наших втрат і поразок,
Нас усіх пам’ятають Соловки й Колима.
Ех, стрільці січовії, нині мусимо разом
Повертатись додому, жде нас мати сама.
І для кожного сина шлях нелегкий проляже
Та яка б ця дорога не терниста була.
Ех, стрільці січовії, і ніщо вже не важить,
Тільки, щоб Україна нас усіх прийняла.
Приспів:
При каноні стояв
І фурт-фурт ладував
І фурт-фурт, і фурт-фурт
І фурт-фурт ладував
Приспів (2)
Гостра куля летіла
Йому руку відтяла
А він все ще стояв
І фурт-фурт ладував
Приспів (2)
Гостра куля летіла
Йому ногу відтяла
А він все ще стояв
І фурт-фурт ладував
Приспів (2)
Вороги вже його
Оточили давно
А він все ще стояв
І фурт-фурт ладував
Приспів (2)
В сиру землю його
Закопали давно
А він все ще стояв
І фурт-фурт ладував
Приспів (2)
Хробаки вже його
Підточили давно
А він все ще стояв
І фурт-фурт ладував
Приспів (4)
О, Україно! О люба ненько,
Тобі вірненько присягнем!
Серця кров і любов,
Все тобі віддати в боротьбі
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!
Яремні пута ми вже пірвали
І зруйнували царський трон.
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт, ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!
Вперед же браття, прапор наш має,
І сонце сяє нам в очах.
Дружній тиск, зброї блиск,
Кари гнів із ним повік нести…
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!
Приснив ми ся сон дивненький
Що я вдома ночував,
Пробудився - а я в лісі |
Тай гіренько заплакав | (2)
Україно, Україно
В тебе доленька сумна
Виганяє москаль з хати |
Молодого юнака | (2)
Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові
А ми мучимося в лісі |
Усі хлопці молоді | (2)
Приснив ми ся сон дивненький
Що я вдома ночував.
Пробудився - а я в лісі |
Тай гіренько заплакав | (2)
A7 Dm A7 Dm C
Іди від мене ти, моя кохана
F C7 F D7
Зійди з очей, мене не забувай;
A# F
Я син лісів, а серце партизана, |
C7A7 Dm |(2)
На мене жде з побідою ввесь край. |
Надармо ти надією палаєш,
Щоби мене до серця пригортать.
Та ти сама це дуже добре знаєш, |
Що партизанам тільки воювать. |(2)
Сьогодні нас Карпати зустрічають,
А завтра, знай, Волинь вітає нас,
Відтак підемо прямо аж на Київ, |
Полтаву, Харків, рідний нам Донбас. |(2)
І увесь час ми чайкою літаєм,
Із лісу в степ широкий ми ідем;
Ми свято вірим в нашу перемогу, |
Що Україні волю принесем. |(2)
Ой у лісі, на полянці
Стояли повстанці,
Посходились до потічку
Вмиватися вранці.
Декотрі ся повмивали,
Декотрі стояли,
Більшовицького нападу
Ся не сподівали.
Кулемети терескочуть,
Мов ті навіжені.
Крикнув сотник Соловейко:
«Хлопці, я ранений!».
Упав Орел, упав Орест,
Упав Соловейко.
Крикнув: «Слава Україні!
Будь здорова, ненько!».
«Будь здорова, дівчинонько,
І ти, рідна нене.
А ти, славна Україно,
Не забудь за мене!».
Ой у лісі, на полянці,
Стояли повстанці,
Посходились до потічку
Вмиватися вранці.
Слова і мелодія взяті із 25-го тому літопису УПА. Спільне українсько-канадське підприємство. «Літопис УПА», Торонто-Львів, 1996 р. Обробив для хору Ростислав Кушнірук. У пісні оспівані події визвольних змагань на Волині (Ратнівщина).
За волю України. Антологія пісень національно-визвольних змагань. Упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2002. — 316 с.
При каноні стояв,
G
і фурт-фурт ладував,
G
І фурт-фурт і фурт-фурт,
C
І фурт-фурт ладував.
Приспів:
F
І фурт-фурт і фурт-фурт
C
І фурт-фурт ладував,
G
А він все ще стояв
C
І фурт-фурт ладував.
Пеша куля летіла,
праве вухо відтяла,
А він все ще стояв,
і фурт-фурт ладував.
Приспів.
Друга куля летіла,
Ліве вухо відтяла,
А він все ще стояв,
і фурт-фурт ладував.
Приспів.
Третя куля летіла,
Йому носа відтяла,
А він все ще стояв,
і фурт-фурт ладував.
Приспів.
Чверта куля летіла,
Праву руку відтяла,
А він все ще стояв,
і фурт-фурт ладував.